Олександр Васильович Верба, колишній директор ТзОВ “Укрполімерконструкція”:
Спекуляції на тему якості труб стали інструментом конкурентної боротьби
Як відомо, вимоги до сировини (ПЕ, ПВХ, ПП), з якої ексетрудуються труби, розроблені і віддавна визначені у міжнародних стандартах ISO, а також у національних стандартах багатьох країн. Ідеологія світової спільноти у цьому питанні проста і очевидна: за якість трубної композиції відповідальні її виробники, а за якість продукції – підприємства, які випускають труби. Олександре Васильовичу, чому в Україні, попри розмови про гармонізацію державних стандартів з нормами ISO, запроваджено додаткові ідентифікаційні та контрольні випробування зразків сировини? Чи доцільний і правомірний такий крок?
– Сьогодні ця тема є дискусійною. На мій погляд, цей крок свідчить, що хоча існуюча система нормативно-правових актів, регламентних технічних :умов та будівельних норм не є досконалою, більше питань викликає практика їх застосування. Так, наприклад, що стосується поліетиленових труб:
– п. 5.2.ДСТУ Б В.2.7-151:2008 «Труби поліетиленові поліетиленові для подачі холодної води. Техничні умови” визначає, що “Компазиції поліетилену іноземного походження повинні мати Технічне свідоцтво придатності…”;
– п. 9.1.3. ДБН В.2.5-41:2009 «Газопроводи з поліетиленових труб» також визначає, що «Документ з якості партії елементів поліетиленового газопроводу (труб, …), що надається їх виробником будівельно-монтажній організації (споживачеві), повинен містити … реквізити … чинного технічного свідоцтва Мінрегіонбуду України щодо можливості застосування поліетилену цієї марки для будівництва газопроводів».
Таким чином, чітко визначено, що технічне свідо цтво придатності має видаватися на композицію поліетилену (матеріал), а не на труби (вироби).
Між тим, сьогодні Мінрегіонбуд видає технічні свідоцтва саме на труби (ідентифіковані як труби з певного типу поліетилену), проводячи і вказані Вами випробування. Це дивно, оскільки виробництво, застосування та експлуатація поліетиленових труб визначені відповідними ДСТУ і ДБН, тому, відповідно до Технічного регламенту будівельних виробів, до труб мала би застосовуватись процедура оцінки відповідності (декларування, сертифікація) вимогам вказаного регламенту, а не процедура підтвердження придатності.
– Як рішення про запровадження ідентифікаційних і контрольних випробувань сировини позначилися на організації виробництва на підприємстві, яке Ви очолюєте?
– На мій погляд, відповідальні виробники труб раніше впровадили та сертифікували менеджмент якості, мають сучасні випробувальні лабораторії, проводять потрібні приймально-здавальні та періо- дичні випробування труб, здійснюють вхідний конт- роль сировини.
– Тому, з огляду на добре знайомі трубникам показники, що використовуються при проведенні згаданих Вами ідентифікаційних та контрольних випробувань, варто говорити не про позитивні зміни в управлінні та організації виробництва, а про зайве додаткове навантаження на виробника.
– Як на підприємстві ведеться контроль за якістю продукції? Чи є на заводі випробувальна лабораторія?
– Контроль якості продукції ми розглядаємо як ключовий, але не єдиний бізнес-процес компанії, що визначає відповідність характеристик продукції нормативно-технічним вимогам та вимогам замовників. Саме тому систему менеджменту якості Компанії «Укрполімерконструкція» сертифіковано за ISO 9001, а принципи менеджменту якості, зокрема орієнтація на замовника та постійне поліпшення, стали важливою складовою управління нашим бізнесом.
Кінцевий контроль якості продукції покладено на відділ технічного контролю, який здійснює також вхідний контроль сировини, нагляд за зберіганням сировини, напівфабрикатів і готової продукції, за внутрішніми вантажними, транспортними та складськими операціями, нагляд за виробництвом та відвантаженням продукції. Вимірювання характеристик сировини та показників якості продукції здійснює випробувальна лабораторія нашої Компанії, яка атестована ДП «Укрметртестстандарт» відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (свідоцтво про атестацію № ПТ-134/12 від 13.04.12).
– Чи вплинули дії Мінрегіонбуду на якість полімерних труб вітчизняних виробників?
– Скажу відверто, на жаль, сьогодні витончені спекуляції на тему якості труб вже стали потужним інструментом конкурентної боротьби. Це ми бачимо на прикладі Києва, де від виробників поліетиленових труб для подачі холодної води з посиланням на ДСТУ Б В.2.7-151:2008 не перший рік вимагають надуманий перелік документів, який повністю унеможливлює конкуренцію і ставить у виключно привілейоване становище одного виробника. А оскільки рівень конкуренції є важливим чинником якості, для нас достатньо вагомими є дії Мінрегіонбуду, пов’язані з чіткістю та однозначністю вимог ДСТУ і ДБН, з оперативністю та змістовністю роз’яснень відповідних норм. Щиро сподіваюсь, що така шанована установа, як Мінрегіонбуд сприятиме подоланню проявів недобросовісної конкуренції, які сьогодні по відпрацьованій схемі активно тиражуються і в інші регіони України.
– У який спосіб, на Вашу думку, слід контролювати якість труб з полімерних матеріалів? Чи потрібен спеціальний контроль за виконанням і дотриманням відповідних стандартів заводами-виробниками полімерних труб?
– На мій погляд, контроль якості труб має здійснюватись виробником, споживачем та органом оцінки. До таких дій відносяться:
– проведення виробником вхідного контролю сировини, приймально-здавальних та періодичних випробувань труб у власній атестованій лабораторії;
– оцінка відповідності продукції (сертифікація, декларування) виробником та періодичні перевірки труб органом оцінки в рамках процедур оцінки відповідності;
– кваліфікаційні випробування при освоєнні виробництва, отримання технічного свідоцтва придатності на марку сировини;
– вхідний контроль якості труб споживачем.
Я не вважаю, що додатково потрібен ще якийсь спеціальний контроль за дотриманням стандартів заводами-виробниками полімерних труб. На мій погляд, сьогодні вибудувано хоч і не ідеальну, але вже звичну та зрозумілу для виробників, споживачів та органів оцінки систему законодавства, яка, в цілому, відповідає Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» та цілям, вказаним у Технічному регламенті будівельних виробів, і здатна забезпечити належний рівень якості труб.
Тому, потрібно трохи «пригальмувати» і не вигадувати додаткові випробування та контролі.
Журнал “Инженерные сети из полимерных материалов”, №30, 2013